Двадцять-дев'ятого червня, 2005 р., у церквi свв.
Петра i Павла в Скарборо, вiдправлялася Свята Лiтургiя в намiреннi
зцiлення. Приблизно два тижнi перед тим, я вiдчула наглий, сильний бiль
у хрястцi середнього пальця моєї правої руки. Я не могла цим пальцем нiчого
доторкнутися, анi ложки, нi олiвця, бо тодi бiль у ньому був вельми драстичний,
потрясаючий. З великого шоку i здивування, я тодi ще навiть не усвiдомлювала
собi серйозности того мого калiцтва.
Я прибула до нашої церкви на згадану Божественну Лiтургiю. Пiсля св. Лiтургiї, я приступила до п-ва Михайла i Олени Рожелюкiв. Вони поклали на мене свої медалики, молилися за моє здоров'я i дали менi поцiлувати медалик Ґарабандальської Богородицi.
Прийшла я до дому, взяла якусь рiч тим нещасним пальцем --- а вiн не болить!!! Я не могла сама собi повiрити, що дiється? Вже минають мiсяцi, а палець є зовсiм здоровий, сильний, зовсiм не болить.
Я складаю найглибшу, щиросердечну, прилюдну подяку нашiй Небеснiй Неньцi за Її ласкаве заступництво, за це Боже чудо.
До цих пiр, я щиро вiрила i надiялася на Господа Бога. Пiсля цього чудотворного уздоровлення мого пальця, моя вiра перемiнилася у тверде переконання, у певне, дiйсне знання, у незаперечний доказ Божої Опiки, Божої Всемогучостi i Божого Милосердя над нами.
Я покiрно молю Бога, щоби ласкаво допомiг менi вiрно зберегти у своїм серцi мою теперiшню надземну радiсть, Божий Мир, безмежне довiр'я до Бога i глибоку вдячнiсть за Його Любов. Нехай моя душа не перестає повторяти нашу прекрасну Святойорданську молитву: «Великий Ти, Господи, i дивнi Дiла Твої i немає нi одного такого слова, що задовiльно оспiвувало б чудеса Твої!» Я собi добре пригадую, як це Йорданське Величання Триєдиного Бога чудово i сильно спiвав на замерзлiй рiцi Сянi наш Священномученик, блаженний Йосафат Коциловський, перемиський єпископ. Я любила молитися цими словами, але, за Божою помiччю i ласкою, вони стали менi тепер далеко величнiшими, зворушливiшими, осяянi Свiтлом Глибшого Розумiння.
Маркiяна Надiя Дубляниця Гузар
Скарборо, Канада.
10 вересня, 2005