В одну iз перших субот, я з племiнницею, Яринкою, були на богослуженнi в храмi св. Андрiя у м. Львовi. (У Яринки померла мати. Живе вона одна у кiмнатi сiмейного гуртожитку, яку отримала покiйна мама. Батько живе окремо). При закiнченнi богослужень, Яринка поскаржилась, що в неї сильно болить серце (недавна смерть матерi, перевтома, - все це негативно вплинуло на стан її здоров'я).

      

   Раптом Яринка кудись вiдiйшла i, через пару хвилин, повернулася вся сяюча, радiсна.

    Вийшовши з храму, вона каже, - «Тiтко, мене тiльки-що поцiлувала Матiр Божа!»

    «Як?» - питаю.

    А вона, - «Як я молилася, пiдняла голову. Лiворуч вiд мене сповiдав отець Iван (Возняк). Вiн пальцем покликав мене до себе i сказав, - 'Поцiлуй, дитино, цей медалик з поцiлунком Матерi Божої, щоб тебе нiколи не болiло серденько'. Я поцiлувала i серце вмить перестало болiти!» (Примiтка ред.: Отець Iван отримав цей медалик з поцiлунком Матерi Божої з Ґарабандалу вiд д-ра Михайла й Олени Рожелюкiв, пiдчас їхнього першого вiзиту в Українi, в 2002-ому роцi).

    Тепер Яринка уже не жалiється на болi в серцi. Дякує Матiнцi Божiй за ласку оздоровлення. А звiдки священиковi стало вiдомо, що Яринку болить серце - не знаю. Про це йому, мабуть, сказала небесна Ненька.

Н.Н.
Львiв, 2004 р.