Я, М.М.. в спілкуванні з людьми була завжди дуже нервовою. Бувало хтось підійде до мене за порадою, чи поділитись якимось горем, я дуже злостилася. Вже здалека, коли бачила, що хтось з людей звертає в мій бік - це мене вже дратувало. Я розуміла добре, що кожна людина, а особливо дівчина, чи жінка хоче почути від іншого добре слово, щиру пораду, чекає потіхи і тоді зменшується її біль і всяке горе стає наполовину легшим.  Я не могла ніколи дати поради і потішити людину, хоча люди часто до мене з цим зверталися, а бувало ще образила.

    Я добре розуміла, що робила недобре, багато і ревно молилася, благаючи Господа зі сльозами щоби перемінив мене. Я дуже багато зусиль прикладала, щоби цієї вади характеру ніхто не помітив. А це мені коштувало дуже багато. І все ж таки, добрий Господь вислухав мої молитви.

    Взнавши про Ґарабандал і що д-р Михайло і Олена Рожелюки з Канади з чудотворним медаликом з поцілунком Матері Божої будуть в Івано-Франківську, я поспішила на цю зустріч.

    Там була спільна Вервичка, Служба Божа і цілування чудотворного медалика. Потім я ще поїхала на зустріч у Новояворівську. І після повернення, через кілька днів, я відчула, що можу спілкуватись з людьми без роздратування, що тепер мене вже ніщо не дратує, а навпаки з'явилось бажання щось доброго людині зробити, порадити, допомогти.

    Хочу сердечно подякувати Господу Богу, Матінці Божій, а також панству Рожелюкам, за ласку оздоровлення від душевної недуги.

Вдячна,
п. М.М. -- Україна
10.11.2002 р.